Сьогодні, 9 лютого, не дивлячись на чергові перешкоди влади: заборону волевиявлення громадян, а саме - єнакієвської молоді, відбулася акція "На захист себе". Учасники акції виступили проти намагань влади взяти під контроль молодь міста. Влада хоче створити базу даних на кожну молоду людину віком від 17 до 35 років.Міськрада вже потроху почала над цим працювати: заступник мера, Крохмалюк Віра Генадівна, ходить по навчальних закладах та провидить опитування.На парах почали з'являться завдання де треба розповісти про своїх родичів: якої вони національності, яка освіта, ким працюють, їх приналежність до партій. Мер Олійник зустрічається з старшокласниками та розповідає, що у місті з'явилась агресивно налаштована молодь, та застерігає бідних дітей не піддаватись на її вплив.
До міськвиконкому було подано дві заяви: одна 6 лютого від ВО"Свобода",
інша від мене - також 6 лютого, але листом з повідомленням про вручення.
На заяву ВО"Свобода" відреагували миттєво; 8 лютого Донецькій адміністративний суд забороняє проведення мітингу. По відпрацьованій схемі: Партія Регіонів подає на той самий день, в теж саме місце повідомлення про мітинг в захист пам'яті воїнів ВВВ, а також двічі героя РС Георгія Берегового . Хочу зауважити, що цього разу заяву подала ціла депутатська фракція міста Єнакієвого.
Для більш бажаного ефекту треба залучити 500 ветеранів готових прийняти останній бій.
Роки йдуть - ветерани молодіють.Сумніваюсь, що ветерани знали, що в них сьогодні останній бій, але все ж таки звернусь до Вас. Дорогі ветерани, я дуже шаную вік та досвід, але не Ваш досвід пережитих бойових дій під час Другої Світової. За це Вам можна лише поспівчувати. Ви воювали за жидівсько-червоний режим. Вас використовували, як гарматне м'ясо, у війні поміж двох тиранів. Вам важко це признати, але це дійсно так! І сьогодні стаючи проти молоді - ви стаєте на захист тиранічного режиму.
Мою заяву (яку я відіслав укрпоштою), як мені сказали на пошті, 09.02.2013р. ще не вручили. Але під час ходи міліція чомусь питала, чому ми йдемо не по тому маршруту, який зазначено в листі.
Трохи постояли біля погруддя Берегового, зібравши людей та вислухавши виконавчий орган, який розповідав, що ми не можемо знаходитися тут, бо суд заборонив мітинг.
Але ж знаходитись у парку громадянам України ніхто забороняв, тому дочекавшись останніх учасників вирушили до парку Вознесенського (у який так любить відправляти наш міськвиконком усіх протестно налаштованих). Бо у таку погоду відправити в парк Вознесенського, це те ж саме, що послати в дупу. Там так-саме брудно, нікого та нічого, окрім лайна не зустрінеш.
Ми пройшли ходою до парку тримаючи банери: контролюйте екологію, а не молодь. Розвиток = Злочин?
Під час ходи заряджали такі гасла: Ні! базі даних; контролюйте екологію, а не молодь. Слава Україні! Героям Слава! Єнакієве - вільне місто!
Цією акцією ми хотіли привернути увагу мешканців міста до проблем молоді, бо ми молодь - чиїсь діти та онуки, і ми не бажаємо втручання влади у наше особисте життя. На жаль, влада нас не чує
Сподіваємось, що хоча б дорослі задумаються, чи такого нам життя вони бажали, коли нас народжували.
Невгамовна єнакієвська влада не зупиняється на забороні маршу у підтримку сім'ї Павліченко.
Після подій, пов'язаних із маршем, міська влада почала бити на сполох, мов з молоддю треба щось робити. В Енакиево бьют тревогу: с молодежью надо что-то делать У зв'язку з невідомими подіями у них чомусь виникає невід'ємне бажання рятувати молодь.У мера, Валерія Олійника, взагалі прокинулось невідоме до цього почуття відповідальності та любові за кожну дитину у місті. Методи катування рятування доволі прості - зробити комплексну програму.
Що включає в себе ця програма? На даному етапі: зробити базу даних молоді міста Єнакієве В Енакиево задумались о создании базы данных молодежи Віра Геннадіївна Крохмалюк зауважила, що не знає "чим дихає наша молодь сьогодні"
Віра Геннадіївна, я хочу вам підказати, чим дихає молодь.Це можна побачити неозброєним оком з вашого робочого місця!
У зв'язку з втручанням влади у особисте життя громадян України, що є порушенням Статті 32 Конституції України: Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Я закликаю молодь показати свою особисту думку, що до створення бази даних у нашому місті. Приходьте у суботу 9 лютого о 12:30 до пам'ятника Берегового на акцію "Захист молоді"
Влада хоче контролювати кожен наш крок. Вона панічно боїться свого народу! Якщо на вас здійснюється тиск, вас залякують - не бійтесь. Боїться влада, і найбільше вона жахається розголосу! Тому, якщо на вас тиснуть: кажіть про це. Тільки разом, у єдності, можна пройти усі труднощі!
Почалося все з однієї ідеї у хлопців, які зробили зустріч ВКонтакті у підтримку родини Павличенко.
У нашому місті, Єнакієве, є свідомі люди, які підтримали цю ідею і вона почала розгортатися.
Усе складалося до того, що вона пройде, залишалося владнати тонкощі.
Треба було подати повідомлення у міську раду. У хлопців, які організовували зустріч в контакті, вийшли непорозуміння з батьками, тому я вирішив допомогти.
Перший раз пішли ми 4 січня 2013 року. Нам сказали йдіть, туди то туди, а там кажуть, йдіть туди то туди. І тут я зрозумів, що став героєм мультфільму "Дванадцять подвигів Астерікса", а саме сьомого з них, під назвою "Отримання довідки" .
Прийняти вони мене відмовилися, тому я вирішив відправити їм листа з повідомленням про вручення.Ще вирішив подзвонити Ігорю Славгородському, він був кандидатом в депутати на виборах у нашому місті від "Свободи". Подзвонив, він мене проконсультував, сказав, що зараз відсутній, приїде 10 січня та допоможе.
5-7 січня були вихідними.
9 січня я знову пішов до міської ради з конституцією України.В приймальні мені сказали йти в 421 кабінет, я пішов туди простояв деякий час, повернувся кажу, що там нікого немає. Мені кажуть:
-їдь у парк Вознесенського та домовляйся з начальником парку, у нас усі заходи проходять там.
-мені не потрібен парк, я буду проводити марш там, де я вас про це попередив.Є стаття в конституції України, давайте я вам покажу.
-не треба мені нічого показувати.
Ну слина, крики, вереск, хоча я розмовляв з людиною спокійним тоном.
-прийміть мою заяву
-я нічого не буду приймати.
Дістаю телефон, вмикаю відео та кажу:
-скажіть ще раз, що ви не будете приймати заяву.
-я нічого не буду робити, я не зобов'язана, йдіть в канцелярію, всі питання туди.
-добре.
Заходжу в канцелярію, даю заяву, мені кажуть, що отримали мій лист, якщо щось буде, повідомлять.
10 січня мені дзвонять з укрпошти та кажуть, що прийшло повідомлення про вручення листа (майже тиждень воно йшло 500 метрів)
Через десять хвилин дзвонять з міської ради питають, як мені краще забрати листа, кажу що сам заберу. Приходжу туди, забираю два листки, на яких написано незв'язані речі. В кінці повідомляється, що міська рада пропонує провести марш у парку Вознесенського.
Ну думаю запропонувала й запропонувала, плюс ні штампу, ні дати, ні реєстраційного номеру не має, тобто документ не документ.
По дорозі з міськвиконкому мені дзвонить зам начальника міського відділення міліції та каже, що нам треба поговорити.
-давайте по телефону
-ні, це не телефонна розмова.
-про що розмовляти?
-про захід, кількість людей, маршрут.
-я в заяві все вказав.
-я вас чекаю.
Потім ще раз і ще.
"Діма, ну очєнь надо поговоріть, тєбє єто нужно нє мєньше чєм мнє", так він казав, щоразу, коли мені дзвонив.
Потім я пішов у гості та на його дзвінки не відповідав. Не пройшло і півгодини, як дзвонить мати і питає чи не має в мене проблем з міліцією. Вони приходили туди, де я був раніше прописаний, потім поїхали туди, де прописаний зараз. Врешті решт, вийшли на мене через мого дядю міліціонера, який сказав їм, що я його родич і зі мною треба легше. Після цього я зустрівся з тим міліціонером.Він попередив, щоб усе було по "фен-шую", інакше мене поставлять у той кут, де я зав'яну.
Наступного дня, коли я проходив маршрутом, по якому повинна проходити акція. О 16:00 мені дзвонять і кажуть, що на мене подали в суд щодо заборони мирної ходи.Суд на 17:00 годину.Через півгодини дзвонить цей зам, каже що знову треба зустрітися.Зустрічаємось. Мені вручають повістку й інші папери.Я їх підписую.
Приходжу додому, читаю.
Основна суть така: я 9 січня подав заяву про проведення мітингу в підтримку родини Павличенко. 10 січня партія регіонів подала заяву про проведення мітингу з звукопідсилювальною апаратурою В ПІДТРИМКУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ.
І найцікавіше: міська рада, в якій знаходяться люди, "які взагалі ні разу не партія регіонів"-ЗАБОРОНЯЄ проведення мітингу ПАРТІЇ РЕГІОНІВ і мені.
Звісно ж, незалежні судді донецького адміністративного суду, визнали позов і ухвалили його.
В 23:00 до мене приїхав такий же незалежний виконавчий орган, який після мого зауваження на те, що в них ручки з символікою ПР, бігали шукати декілька хвилин звичайну ручку.
Наступного дня, до моїх родичів прийшов кримінальний розшук, я ж терорист тепер, у нас усі терористи, хто хоче висловити свою думку. До моїх батьків приходили з міськвиконкому і розповідали, який я поганий, що потрапив під вплив інших людей.
Коли я вийшов із дому, то побачив, що через усе місто у напрямку місця де повинен був відбутися марш їздили міліцейські машини. Приїхавши на місце збору, щоб попередити людей, які не знали про заборону маршу. То побачив безкоштовну театральну виставу, тоді ще не знав, що мені дісталася роль головного актора. Навкруги працювала уся техніка міста, вони дуже старанно пересували сніг з місця на місце. Так старалися, що аж бордюру трохи посунули
трохи зрівняли бордюр
Дуже хотілося б узнати скільки людей було долучено до того, щоб ця акція не відбулась.
ДАІ по всьому місту, десятки машин з міліцейськими номерами, машини патрульної служби, автобуси, десятки тонованих машин з цікавими комбінаціями номерів.Люди, які нібито люди, а через секунду з'являється фотоапарат і тебе фотографують. Новообраний мер Олійник, також удостоїв нас своєю присутністю.
Як тільки я вийшов повідомити людей, які пройшли через цей сьомий рівень пекла, на марш, мене одразу ж атакували "шуліки". Із запитаннями, що я тут роблю. Склали акт, що я находився тут, щоб повідомити людей.
Знайшли двоє свідків "покращення".У ПР улюблена забава, знайти алкоголіка, який все підтвердить. Таких знайшли уночі, коли вручали постанову суду,так і зараз - двоє "тверезих" автопілотів.
.
Після цього дня я зрозумів, як в нашій країні роблять терористичні акти. Але ця система настільки гнила, що людина з нормальним зором, окрім спектаклю нічого не побачить.
І я дуже хочу, щоб усім сліпим дістались окуляри.
Планувалася звичайна хода на 50 осіб про яку б через кілька днів уже б всі забули. А отримали безліч людей, які бачать, як працює наша держава.
Влада або застрягла у часі або свідомо повертається до СРСР. Але ми, народжені в незалежній Україні, не допустимо цього.
Хочу дуже подякувати усім людям, які підтримували мене увесь цей час: окремо фанатам МФК Єнакієвець та "Свободівцям"
