Що святкуємо ?! 9 травня: День перемоги, чи День пам’яті ?

ДЛЯ РОССИЯН!!! ССЫЛКА СТАТЬИ ПЕРЕВЕДЕННАЯ  НА РОССИЙСЬКИЙ ЯЗЫК НАХОДИТЬСЯ ВНИЗУ! 

Ще з самого дитинства цей день викликав у мене неприємні почуття: в школі змушували ходити на паради та «линейки» присвячені «дню великой победы над фашисткой Германией», це вже потім я узнав, що Германія не фашистська, а нацистська. А тоді я  стояв на пекучому сонці і рахував скільки ж років повинно бути ветеранам.  Тоді в 2007 виходило 80.Пройшло 6 років, а ветеранів стало більше. Роки йдуть, а ветерани молодіють.  Людей, які віддавали  своє життя на фронтах другої світової залишилось одиниці, а подяка їм за це  на 86 році пенсія у 2,5 тисячі гривен та п’яні правнуки та внуки на День Перемоги.
Що ж то за день, у який ветеранам наливають 100 грамів бойових, а правнуки та внуки рахують у літрах та усюди вішають георгіївську стрічку?


Пізно увечері 8 травня 1945-го року у передмісті Берліна акт про повну і беззастережну капітуляцію Німеччини підписав генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, пізніше повішений за вироком міжнародного трибуналу. На той момент Гітлер уже покінчив життя самогубством, деякі нацистські ватажки, зокрема, Гіммлер, тікали на захід, щоб здатися в полон англо-американським військам. З боку Червоної Армії документ про капітуляцію Німеччини був підписаний без згоди ставки Сталіна. Тому Сталін започаткував святкування Дня Перемоги в СРСР на 9-те травня, на день пізніше ніж святкування Дня Перемоги у решти країн антигітлерівської коаліції. 8 травня 1945 року вийшов Указ Президії Верховної ради СРСР, де сказано, що 9 травня — «Свято Перемоги» .
24 червня 1945 провели  парад на Червоній площі на цьому святкування й закінчились.
Прийнявши капітуляцію, Радянський Союз не підписав мир з Німеччиною, тобто залишився з Німеччиною в стані війни. Війна з Німеччиною була закінчена 21 січня 1955 р. прийняттям Президією Верховної Ради СРСР відповідного рішення.
Як і у більшості радянських свят з датою проблема, але це не головна проблема Радянського союзу.
З огляду на перемогу у війні весь народ, особливо фронтовики, очікували на пом'якшення сталінського режиму, чого Сталін робити не збирався. Тому святкувати в принципі і не було чого .
Події того часу я розцінюю за принципом, яку вони принесли користь Україні , яка на той час, як і багато інших країн,  була під окупацією Радянського союзу.  І в цьому питанні я поділяю думку  голови сейму Литви Віктораса  Мунтянаса,який зазначив: «Для нас 8 травня є днем перемоги над фашизмом, а 9 травня — день початку радянської окупації»

Найчастіше під 9 травня розгортаються скандали з приводу червоного прапору, георгіївських стрічок  та розбіжностях у поглядах: свято чи траур.
Червоний прапор для українців це як червона ганчірка для бика. Чому така реакція? Більшість громадян України вважає її окупаційним  прапором, бо саме під цим прапор Радянська влада проводила продрозкладки, голодомори,  тобто мільйонами вбивала українців. Така реакція на червоний прапор закладена на генетичному рівні, це страх, панічний страх від згадування репресій, які проводив Радянський союз. Але окрім цього на генетичному рівні у багатьох людей закладений той самий ген бика. Нажаль суспільство знаходиться на такому рівні розвитку, що сісти та вирішити питання неможливо, найчастіше виною цьому особисті інтереси та гордість. Та й с ким вирішувати, старі ветерани хочуть спокійно дожити й без того важке життя. Свято перемоги стало заручником політичних ігор, завдяки ньому грають на почуттях жалоби людей, показуючи, що «мы помним, мы гордимся» Влада шукає підтримки елкеторату . Раз на рік про них згадують та дають надбавку до пенсії, в цьому році тим одиницям, які залишились в живих підняли пенсії, натомість вже готовий законопроект про скасування пільг на проїзд. 
Однією з таких політичних ігор є георгіївська стрічка.
У 2005 році в Росії вперше стартував флешмоб "Георгіївська стрічка". Щорічне, у квітні-травні, розповсюдження російської імперської символіки є тепер невід'ємною складовою кремлівської пропаганди.

Саме 8 років тому, після втрати Грузії та провалу планів взяття під повний контроль України, Кремль розпочав підготовку реваншу. Одним із символів цього процесу, по суті, і стала георгіївська стрічка.

Георгіївська помаранчево-чорна стрічка використовувалася ще при оформленні російських імперських нагород.

У радянську же нагородну систему вона ввійшла під назвою "Гвардійської стрічки" тільки у 1943 році.

Сталін вже почав розуміти, що війна тільки "за  Сталіна і Савєтскую власть" безперспективна. Виникла потреба в заходах, покликаних відродити "героїчний дух бувалих перемог" у підсвідомості військових. Перш за все - у керівного складу, які в юні роки формувалися на "георгіївських стрічках".

Одним із таких введень "нових старих" символів і стала помаранчево-чорна гвардійська стрічка.

Примітно, що сучасний кремлівський режим пішов шляхом Сталіна і взяв на озброєння в інформаційній пропагандистській війні за відновлення панування на пострадянському просторі - саме "георгіївську стрічку".

Показово, що використовується назва ще часів російської імперії - "георгіївська"(!), а не радянської - "гвардійська".

Тож, відбувається банальна маніпуляція свідомістю громадян, які пов'язують помаранчево-чорну стрічку із символами другою світової війни. 
Цього року Російський флешмоб не обмежився роздачею тільки георгіївських стрічок. У Севастополі разом з "георгіївськими стрічками" роздають і стрічки, на які нанесені кольори російського прапора.

Третє і мабуть найбільш принципове питання для обох сторін, що ж то за день 8-9 травня: День перемоги, чи День пам’яті та примирення?
Перша річниця розгрому Німеччини - 9 травня 1946 року - звичайний день, як усі. І 9 травня 1947 року - звичайний день. І всі інші ювілеї. Якщо випадало на неділю, не працювали в той день, а не випадало - гарували.

Нічого було святкувати.

Перший після Сталіна Першотравень 1953 святкували як прийнято, з гуркотом танкових колон і радісними криками, а 9 травня - звичайний день. Без танків, без гуркоту, без оркестрів і демонстрацій. Сталінським соратникам товаришам Молотову, Малєнкова, Берія, Кагановичу, Булганіну в голову не приходило щось у цей день святкувати.

І ось 9 травня 1955. Десять років! Сталіна немає, але живі легендарні маршали: Жуков, Конєв, Рокоссовський, Василевський, Малиновський ... Та не просто живі - на бойових постах! От би відзначити! От би танки на площу викотити і небо літаками загатити ...

Так ні ж - не святкують.

15 років теж скромно пройшло. Без урочистостей.

Ось тільки після того, як нашого дорогого Микиту Сергійовича Хрущова, останнього з сталінського Політбюро, від влади восени 1964 відсторонили,  було вирішено встановити «День Перемоги» в якості державного свята. Ось тільки з цього моменту день 9 травня став неробочим. Це було введено за Брежнєва.

Леонід Ілліч ласий був на ордени, звання, титули і торжества. Сталін мав одну зірочку Героя Радянського Союзу. Отримав він її за війну, та й то не носив. А Брежнєв повісив сам собі - у чотири рази більше. І все - в мирний час. Брежнєв присвоїв собі Маршальське звання і, всупереч статуту, нагородив себе вищою військовою орденом «Перемога». Ось він-то і встановив «День Перемоги» в якості державного свята і неробочого дня. Встановив тільки після того, як всі члени сталінського Політбюро і майже всі маршали воєнної доби були в іншому світі чи не при справах.

А поки був Сталін, поки у влади були його соратники і його маршали, ні про яке святі перемоги не було й мови.

Влаштували один раз «Парад Перемоги» в 1945 році - і вистачить.

А все тому, що святкувати товаришу Сталіну було нічого і радіти не було приводу. Друга світова війна була програна. Сталін це знав. І всі його найближчі соратники це знали і розуміли.

І всім комуністам не було причини танцювати і сміятися.
Станом на 1931-й рік (очевидно, мався на увазі перепис 26-го року) росіян є 78 мільйонів, а українців – 81 мільйон!

Цифри 1989-го року, коли вже завершувалася радянська ера, говорять: росіян – 145 мільйонів, їх кількість зросла вдвічі. А українців – 44 мільйони – зменшилось вдвічі.

Знищення 37 мільйонів українців радянською владою, якщо почати міркувати, то більшість цих жертв зводилась до другої світової війни, бо за рахунок голодоморів годувалася Німеччина. Але, якщо постаратися, то можна все що завгодно написати, тому обійдемось жертвами другої світової, яких було біля 27 млн. громадян СРСР. Офіційна кількість втрат з боку Німеччини — 13 млн. осіб. Прямі людські втрати України, за оцінками інституту історії України НАН, становлять 8-10 млн., демографічні — 10-13 млн. осіб.
Війна двох тоталітарних режимів, двох тиранів та агресорів. Війна в якій 40 мільйонів віддали життя за шизофренію своїх вождів. Перемога, ціна якої: окупація та нові жертви.

Не знаю. Для мене дикість танцювати на чужих кістках. Дико виглядають п’яні підлітки та дорослі, які п’ють «за дедов» та кричать: «Если бы не они, то нас бы не было». Навряд чи діди мріяли про таке, та й воювали не за «Родіну» та «Сталіна», а проти Гітлерівської окупації. Тільки своєю перемогою окупанта змінили окупантом.
 Той цивілізований світ в який ми так рвемося з 2005 року відзначає дні 8-9 травня, як дні пам’яті та примирення. А ми ? Ми з ранку дивимось на залишки снарядів 9 травня: пусті пляшки та купу сміття.

При написанні статті використовувались матеріали з:

Вікипедії;
Спільноти «Ми патріоти України» http://vk.com/club5525046
«Типичный сталинист. После просмотра расстрел!» http://vk.com/typical_stalinist
Сайту «Народний оглядач» http://sd.org.ua/article/chomu-ukrayinci-perezhyly-srsr.html

Для того, щоб цю статтю змогли прочитати браття угро-фіни нижче наводжу посилання на переклад Російською мовою.


ССЫЛКА