Почалося все з однієї ідеї у хлопців, які зробили зустріч ВКонтакті у підтримку родини Павличенко.
У нашому місті, Єнакієве, є свідомі люди, які підтримали цю ідею і вона почала розгортатися.
Усе складалося до того, що вона пройде, залишалося владнати тонкощі.
Треба було подати повідомлення у міську раду. У хлопців, які організовували зустріч в контакті, вийшли непорозуміння з батьками, тому я вирішив допомогти.
Перший раз пішли ми 4 січня 2013 року. Нам сказали йдіть, туди то туди, а там кажуть, йдіть туди то туди. І тут я зрозумів, що став героєм мультфільму "Дванадцять подвигів Астерікса", а саме сьомого з них, під назвою "Отримання довідки" .
Прийняти вони мене відмовилися, тому я вирішив відправити їм листа з повідомленням про вручення.Ще вирішив подзвонити Ігорю Славгородському, він був кандидатом в депутати на виборах у нашому місті від "Свободи". Подзвонив, він мене проконсультував, сказав, що зараз відсутній, приїде 10 січня та допоможе.
5-7 січня були вихідними.
9 січня я знову пішов до міської ради з конституцією України.В приймальні мені сказали йти в 421 кабінет, я пішов туди простояв деякий час, повернувся кажу, що там нікого немає. Мені кажуть:
-їдь у парк Вознесенського та домовляйся з начальником парку, у нас усі заходи проходять там.
-мені не потрібен парк, я буду проводити марш там, де я вас про це попередив.Є стаття в конституції України, давайте я вам покажу.
-не треба мені нічого показувати.
Ну слина, крики, вереск, хоча я розмовляв з людиною спокійним тоном.
-прийміть мою заяву
-я нічого не буду приймати.
Дістаю телефон, вмикаю відео та кажу:
-скажіть ще раз, що ви не будете приймати заяву.
-я нічого не буду робити, я не зобов'язана, йдіть в канцелярію, всі питання туди.
-добре.
Заходжу в канцелярію, даю заяву, мені кажуть, що отримали мій лист, якщо щось буде, повідомлять.
10 січня мені дзвонять з укрпошти та кажуть, що прийшло повідомлення про вручення листа (майже тиждень воно йшло 500 метрів)
Через десять хвилин дзвонять з міської ради питають, як мені краще забрати листа, кажу що сам заберу. Приходжу туди, забираю два листки, на яких написано незв'язані речі. В кінці повідомляється, що міська рада пропонує провести марш у парку Вознесенського.
Ну думаю запропонувала й запропонувала, плюс ні штампу, ні дати, ні реєстраційного номеру не має, тобто документ не документ.
По дорозі з міськвиконкому мені дзвонить зам начальника міського відділення міліції та каже, що нам треба поговорити.
-давайте по телефону
-ні, це не телефонна розмова.
-про що розмовляти?
-про захід, кількість людей, маршрут.
-я в заяві все вказав.
-я вас чекаю.
Потім ще раз і ще.
"Діма, ну очєнь надо поговоріть, тєбє єто нужно нє мєньше чєм мнє", так він казав, щоразу, коли мені дзвонив.
Потім я пішов у гості та на його дзвінки не відповідав. Не пройшло і півгодини, як дзвонить мати і питає чи не має в мене проблем з міліцією. Вони приходили туди, де я був раніше прописаний, потім поїхали туди, де прописаний зараз. Врешті решт, вийшли на мене через мого дядю міліціонера, який сказав їм, що я його родич і зі мною треба легше. Після цього я зустрівся з тим міліціонером.Він попередив, щоб усе було по "фен-шую", інакше мене поставлять у той кут, де я зав'яну.
Наступного дня, коли я проходив маршрутом, по якому повинна проходити акція. О 16:00 мені дзвонять і кажуть, що на мене подали в суд щодо заборони мирної ходи.Суд на 17:00 годину.Через півгодини дзвонить цей зам, каже що знову треба зустрітися.Зустрічаємось. Мені вручають повістку й інші папери.Я їх підписую.
Приходжу додому, читаю.
Основна суть така: я 9 січня подав заяву про проведення мітингу в підтримку родини Павличенко. 10 січня партія регіонів подала заяву про проведення мітингу з звукопідсилювальною апаратурою В ПІДТРИМКУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ.
І найцікавіше: міська рада, в якій знаходяться люди, "які взагалі ні разу не партія регіонів"-ЗАБОРОНЯЄ проведення мітингу ПАРТІЇ РЕГІОНІВ і мені.
Звісно ж, незалежні судді донецького адміністративного суду, визнали позов і ухвалили його.
В 23:00 до мене приїхав такий же незалежний виконавчий орган, який після мого зауваження на те, що в них ручки з символікою ПР, бігали шукати декілька хвилин звичайну ручку.
Наступного дня, до моїх родичів прийшов кримінальний розшук, я ж терорист тепер, у нас усі терористи, хто хоче висловити свою думку. До моїх батьків приходили з міськвиконкому і розповідали, який я поганий, що потрапив під вплив інших людей.
Коли я вийшов із дому, то побачив, що через усе місто у напрямку місця де повинен був відбутися марш їздили міліцейські машини. Приїхавши на місце збору, щоб попередити людей, які не знали про заборону маршу. То побачив безкоштовну театральну виставу, тоді ще не знав, що мені дісталася роль головного актора. Навкруги працювала уся техніка міста, вони дуже старанно пересували сніг з місця на місце. Так старалися, що аж бордюру трохи посунули
 |
| трохи зрівняли бордюр |
Дуже хотілося б узнати скільки людей було долучено до того, щоб ця акція не відбулась.
ДАІ по всьому місту, десятки машин з міліцейськими номерами, машини патрульної служби, автобуси, десятки тонованих машин з цікавими комбінаціями номерів.Люди, які нібито люди, а через секунду з'являється фотоапарат і тебе фотографують. Новообраний мер Олійник, також удостоїв нас своєю присутністю.
Як тільки я вийшов повідомити людей, які пройшли через цей сьомий рівень пекла, на марш, мене одразу ж атакували "шуліки". Із запитаннями, що я тут роблю. Склали акт, що я находився тут, щоб повідомити людей.
Знайшли двоє свідків "покращення".У ПР улюблена забава, знайти алкоголіка, який все підтвердить. Таких знайшли уночі, коли вручали постанову суду,так і зараз - двоє "тверезих" автопілотів.
І я дуже хочу, щоб усім сліпим дістались окуляри.
Планувалася звичайна хода на 50 осіб про яку б через кілька днів уже б всі забули. А отримали безліч людей, які бачать, як працює наша держава.
Влада або застрягла у часі або свідомо повертається до СРСР. Але ми, народжені в незалежній Україні, не допустимо цього.
Хочу дуже подякувати усім людям, які підтримували мене увесь цей час: окремо фанатам МФК Єнакієвець та "Свободівцям"
